Історія

ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНА   СЛУЖБА        м. ПОЛТАВА  та  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ 

 

Для здійснення  своєї діяльності, ефективного використання природних  ресурсів та уникнення великих збитків спричинених  природними явищами, людство прийшло до  необхідності ретельного вивчення несприятливих погодних умов,  постійного спостереження за природним середовищем, систематизації даних спостережень та прогнозування  можливих  стихійних явищ.

Перші спостереження за природним середовищем на Україні  розпочаті  ще в  ХVШ- Х1Х   століттях, але  систематична робота в цьому напрямку  організована  лише  в ХХ  столітті.  Так, Декретом Ради Народних Комісарів України  19  листопада  1921 року була створена  державна     метеорологічна  служба  —  Укрмет.  У грудні  1929 організовано  Гідрометеорологічний  Комітет, до складу якого  увійшли  всі  метеорологічні  та  гідрологічні  служби,  що існували  в Україні.

За важливу роль працівників гідрометслужби України у забезпеченні органів державної влади, місцевого самоуправління, населення гідро-метеорологічною інформацією, прогнозами і попередженнями про небезпечні та стихійні явища, у вирішенні інших загальнодержавних  завдань, Указом Президента України від 11  березня 2003  року  № 208/2003, в Україні встановлено професійне  свято  —  День працівників гідрометеорологічної  служби, яке відзначаеться   19  листопада.

Інформація про  гідрометеорологічні умови, прогнози їх змін – є одним з вагомих факторів, що забезпечують сталий соціально-економічний розвиток, обороноздатність та  безпеку держави. Ця  надзвичайно цінна інформація використовується  майже  в  усіх  сферах  діяльності   людини.

Неможливо уникнути несприятливих  гідрометеорологічних  явищ. Однак, можливо запобігти  або  ж  мінімізувати  їх негативні наслідки на основі своєчасних  прогнозів та попереджень  гідрометеорологічної  служби.

Національна гідрометеорологічна служба є важливою ланкою єдиної державної  системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації  техногенного та природного характеру, якою керує   Державна служба України з надзвичайних ситуацій  (ДСНС України ), до сфери управління якого  входить в тому числі  і Полтавський обласний центр з гідрометеорології.

Історія  розвитку гідрометслужби у  Полтаві та Полтавській області

На Полтавщині відмічені перші приватні та аматорські пункти метеорологічних спостережень з 1824 року. Вони проводились вчитилями училища Зозулиним О. ( з 1824 по 1847 р.) , а також Гаєвським М. при гімназії

(з 1848 по 1865 рік). Дані цих метеорологічни спостережень були передані в архів Головної фізиної обсерваторії та використані Арандаренко Н.А. та Макаревичем Н при написанні клімата Полтавської губернії.

Також слід відмітити, що коли 1870 році у Росії була започаткована опадомірна мережа Російського географічного товариства то Полтава входила в цей список і дані метеорологічних спостережень опубліковані в праці Вільда Г.І “Об осадках в Российской империи”.

Наприкінці ХІХ століття почали активно на території сучасної Полтавської бласті виникати станції метеорологічних спостережень. Так у 1886 році була організована метеорологічна станція при Полтавській сільськогосподарській дослідній станції на якій метеорологічні спостереження ведуться до цього часу.

Особливо слід відзначити, що повштовхом цьому сприяв видатний вчений П.І Броунов, який у 1892 році створив при Київській метеорологічній обсерваторії потужну Придніпровську мережу метеорологічних станцій, яка проіснувала до 1917 року. За цей час тільки на території сучасної Полтавської області була створена слідуюча метеорологічна мережа станцій, а саме: Кременчук (1886р.), Карлівка (1891р), Лубни (1992р.), Лохвиця (1893р), Миргород (1899р.), Дячкове (1903р), Пирятин (1909р), Андріївка 1912р), Хорол (1916р), Гадяч (1916р).

Отже, на початку ХХ століття керували переважно мережою цих метеорологічних станцій так звані метеорологічні бюро губернських земських управ, а методичне керівництво спрямовувалось Головною физичною обсерваторією Санкт-Петербурга, а також Метеорологічною обсерваторією у Київі.

Так наприклад, з історії утворення метеорологічної станції Лохвиця 1893 році при Тютюновій дослідній плантації, що належала Лохвицькому Товариству Господарів, кошти на устаткування метеорологічного майданчика виділяло Лохвіцьке Повітове Земство, а також отримували матеріальну допомогу від Департамента Хліборобства.

Устаткування метеорологічних станцій на цей час складалося переважно- з психрометричної будки Вільда, флюгера, опадоміра,геліографа Величка, снігомірних рейок, анероїда.

Будка Вільда мала такі прилади, як гігрометр, психрометр, максимальний та мінімальний термометри.

Метеорологічна станція Полтава з дня її заснування була включена в мережу науково-дослідних метеорологічних робіт, особливо під керівництвом професора М.М.Самбикіна, діяльність якого сприяла розвидку агрометеорологічної науки.

Основною темою науково- дослідних робіт в перші роки її заснування були прийоми боротьби з посухою. Результати спостережень станції регулярно видавались в виданнях Головної Физичної Обсерваторії в 1892 – 1910 роках, вПрацях Придніпровської метеорологічної мережі” з 1892 – 1916 роки, а також у місцевих виданнях , а саме: “Оглядах сільського господарства Полтавської губернії”

Значний слід для розвидку метеорології також залишив А.А Ізмальський де на метеорологічній станції Полтава проводились роботи по вивченню вологості грунту, залягання снігового покриву, опити по снігонакопиченню на полях та інше. В подальшому ці дослідження були видані в його роботі «Влажность почви и грунтовая вода в связи с рельефом местности и культурным состоянием поверхности почви»

Проведення цих робіт на метеорологічній станції сприяло те, що при Полтавській сільсько-господарській дослідній станції у 1913 році організували відділ сільськогосподарської метеорології, першим керівником якої був К.Л.Вербіцький. В перше на цій метеорологічній станції стали проводити дослідну та методичну роботу по агрометеорології, а саме: проведення спостережень за вологістю грунту, стану посівів та їх розвидку та інше.

Таким чином, Придніпровська мережа метеорологічних станцій мала певну організаційно-методичну структуру, що дозволило організаційно сформуватись у 1921 році створенням метеорологічної служби в Українській Соціалістичній Радянській Республіці.

Одночасно з проведенням регулярних метеорологічних спостережень, матеріали метеостанції Полтава регулярно видавались у статистичних щорічниках, в “Оглядах погоди”, а також виконувались кліматичні роботи.

Так була виконана робота М.М. Самбикина “Атмосферные осадки в Полтавской губернии по десятилетним данным 1903-1912гг”, також він узагальнив результати метеорологічних спостережень на Полтавській сільсько-господарській дослідної станції за 40 років метеорологічних спостережень з 1886 по 1925 роки.

Ці матеріали метеорологічних спостережень були видані у 1926 році відділом метеорології в Праці Полтавської сільсько-господарської дослідної станції під назвою “Очерк климатических условий Полтавской сел-хоз. опытной станции за 40 лет (1886-1925г.)”.

Практично це був в перше розроблений метеорологічний Довідник, який вміщав в себе Х1 головних таблиць, а також узагальниними описами додатково з 39 текстовими таблицями.

На прикладі цього довідника у 1927 році по матеріалам спостережень Лохвицької метеорологічної станції були узагальнені дані за 33 роки (1894-1926р.) та видана робота “Кліматичні умови району Лохвицької сільсько-господарської дослідної станції” під редакцією Г.Жуків в перше на україньській мові..

Після створення Декретом Ради Народних Комісарів України 19 листопада 1921 року єдиної Державної метеорологічної служби України з коротким найменуванням-Укрмет, а у грудні 1929 р. організовано Гідрометеорологічний комітет до складу якого стали переходити метеорологічни станції та гідрологічні служби, які знаходились у різних організаціях та відомствах, що існували в Україні.

Так у 1932 році метеорологічна станція при Полтавській сільсько-господарській дослідній станції була переіменована в агрометеорологічну і включена до складу Гідрометеорологічної служби, як станція 1 розряду.

Отже, з створенням єдиної Гідрометеорологічної служби України крім існуючої мережі метеорологічних станцій на території Полтавської області додатково стали засновувати нові станції та пости. Так в період з 1920 по 1940 роки були відкриті такі метеорологічні станції, як Гребінка (1925р), Веселий Поділ (1925р), Ромодан (1929р.), Пісчане (1930р), Кобеляки (1935р), а також гідроллогічні пости на річках Полтавської області.

Крім цього по басейну таких річок, як Сула, Псел, Ворскла ( головні річки Полтавської області) на початок 1941 року діяло в системі Гідрометеорологічної служби України майже 40 гідрологічних постів, які знаходились в обслугованні Гідрометричного центру Укрмету, а в загалі на цей час гідрометеорологічна мережа України вже нараховувала понад 632 поста з яких на 187 постах вимірювались витрати води, а на 98 постах витрати завислих наносів.

Бурхливий розвиток промисловості,транспорту, сільського господарства та інших галузей країни спонукав надавати для ціх галузей спеціальним органом регулярну метеорологічну та агрометеорологічну інформацію, таким органом у 1935 році було утворене у Полтаві Гідрометеорологічне бюро Укрмета (ГМБ).

У роки Великої Вітчизняної війни діяльність Гідрометеорологічної служби на Полтавщині (1941-1943) була тимчасово припинена.

З визволенням Полтави у 1943 році розпочались метеорологічні спостереження на утвореній авіаметеорологічній станції (с.Івашки) АМСЦ, яка в першу чергу забеспечувала діючу армію гідрометеорологічною інформацією, поскільки Гідрометеорологічн служба України у роки війни (1941-1945р) входила до складу Збройних Сил СРСР, а в мирні роки продовжує забеспечувати цивільну авіацію.

У післявоєнні роки найголовнішим завданням Гідрометслужби Полтавщини було відновлення роботи метеорологічних станцій та гідрологічних постів, а також забеспечення їх сталого функціонування та розширення об”ємів і якості всіх видів спостережень,вдосконалення засобів збору та обробки гідрометеорологічної інформації.

Так з 1954 року на агрометстанції Полтава метеорологічні спостереження були доповненні актинометричними, а з 1958 року розпочали теплобалансові спостереження, які проводяться до цього часу.

На мережі метеорологічних станцій області впроваджені регулярні дослідження перезимівлі озимих культур, спостереженням за критичною температурою вимирзання сільськогосподарських культур, спостереження за випаровуванням продуктивної вологи з грунту. Проводяться значні роботи по забеспеченню всіх зацікавленних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства та приватних осіб всіми видами гідрометеорологічної інформації. Накопиченний мережою метеорологічних станцій матеріали спостережень дозволили видати у 1958 році Агрометеорологічний довідник по Полтавській області, який користується широким попитом на цей час. Також дозволило регулярно видавати щорічники, щомісячники, дані яких розміщати в “Довідники по клімату СРСР”, вип.10 Українська РСР. Значний внесок у розвиток метеорологічних спостережень Полтавської області внесли начальники таких метеостанцій області, а саме: Петліцина Л.Г (М Лубни), Потаніна Н.І (М.Кобеляки), Волошин В.П (М. В.Поділ), начальники авіаметстанцій Загурська К.Д (АМСЦ Полтава), Коваленко А.А (АМСЦ Кременчук) та інші.

З 1965 року органами Гідрометеорологічної служби України на мережі розпочалися роботи по моріторінгу забруднення природного середовища. Особливо активно стала проводиться ця робота після прийняття у грудні 1972 року важливої Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів” (№898). На виконання цієї Постанови 09.02.1973 року був виданий Наказ Головного управління гідрометслужби при Раді Міністрів СРСР №30, згідно цього 17 квітня 1973 року був виданий наказ начальника гідрометслужби

Української РСР №48, який передбачав заходи по організації «Загально-дердавної служби спостережень і контролю за забрудненням природного

середовища (ЗДССЛК)”. На 1976 рік в Полтавській області були організовані лабораторії спостережень і контролю за забрудненням атмосферного повітря в містах Полтава та Кременчук з організацією при них спеціальних постів в яких були розміщені автоматичні контрольно-вимірювані прилали відбіру атмосферного повітря. Слід відмітити організаторів цих лабораторій, а саме: Валенко В.Д (ЛСЗА Полтава), Волкову В.І (ЛСЗА Кременчук), які внесли значний вклад в організацію та забеспечення їх неприривної роботи.

У 1979 році Полтавське Гідрометбюро було реорганізоване у Полтавську Гідрометеорологічну обсерваторію на самостійному балансі, а з 1988 року переіменовано у Полтавський обласний центр з гідрометеорології у зв”язку з значним об”ємів робіт. Так у 80-ті роки в Полтавській області діяло 6 -метеорологічних станцій, 2- авіаметеорологічні станції з оперативними групами, 22- гідрологічних постів, 11- техніків агрометеорологів при районних управлінь сільського господарства по керівництву та забеспеченню робіт агрометеорологічних постів у колгоспах та радгоспах бласті, яких налічувалось більше 100 одиниць. Всього на цей час працювало в системі Гідрометслужби області майже 245 штатних одиниць.

Обласними керівниками гідрометеорологічної служби за останні 50 років були Голубов П.Г, Кириленко П.П, Сотір Г.М, Богмацера В.С.

З утворенням незалежності України у 1991 році на базі Українського управління гідрометеорологічної служби був утворений Державний комітет України по гідрометеорології, який у 2000 році увійшов до складу Міністерства екології та природних ресурсів України у статусі Департаменту гідрометеорологічної служби і моніторінгу- Держгідромет, а у 2005 році Держгідромет переданий зі складу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у цьому статусі з усіма підрозділами і службами.

Полтавський обласний центр з гідрометеорології не змінював свого найменування з 1988 року, а за роки незалежності України значно збільшив об”єми додаткових робіт. а саме: гідрохімічних та гідробіологічних спостережень на гідрологічних постах річок, спостереження за забрудненням грунтів, хімічним складом атмосферних опадів на території області. У 2000 роки продовжувалось переоснащення мережі метеорологічних станцій компютерною технікою, створення автоматизованих програмних робочих місць синоптиків, агрометеорологів, гідрологів, хіміків, бухгалтерії, що давало змогу всім галузям економіки запобігти збиткам від небезпечних погодних явищ.

Спеціалісти Полтавського ЦГМ прймають участь в розробці та впровадженні державних та регіональних  програм, направлених на покращення  екологічного стану природного середовища міста Полтава та Полтавської області.